Третя Заповідь — Боже Слово

Святи день святий [Пам’ятай день суботній, щоб святити його!]

    Вислів «святий день» походить від єврейського слова «шаббат» (субота), що означає власне «спочивати», тобто «утримуватися від роботи».…

    Отже, у Старому Заповіті Бог відокремив сьомий день, прпизначив його для відпочинку і заповів, щоб він вважався святим над іншими днями. Що ж до її зовнішнього дотримання, ця Заповідь була дана лише юдеям, щоб вони утримувалися від втомливої і тяжкої праці і відпочивали, щоб і людина, і тварина могли поновити сили, щоб вони не були ослаблені безперервною працею.

     Таким чином, дана Заповідь […], не адресована нам, християнам. Бо цілком і повністю це зовнішня дія, як і інші постанови Старого Заповіту, котрі були присвячені конкретним звичаям, особам, порам і місцям. Зараз же ми звільнені від цього Христом.

Однак […], ми дотримуємося вятих днів особливо для того, щоб у такий день відпочинку (оскільки іншої можливості у нас для цього немає) можна приділити час для відвідання богослужіння, зібравшись разом, слухати і тлумачити Слово Боже, а потім — славити Бога співами і молитвами.

     […] суть даної Заповіді полягає в наступному – оскільки святі дні [свята, вихідні] так чи інакше дотримуються, і їх потрібно присвячувати слуханню Слова Божого, щоб особливим призначенням цього дня було служіння Слова для молоді і бідного загалу люду. Але при цьому щоб спокій не тлумачився так суворо, що заборонялося б здійснення будь-якої несуттєвої роботи, якої неможливо уникнути. 

     Відповідно, коли запитують, що мається на увазі під Заповіддю: «Святи день святий», відповідайте: «Святити святий день – те саме, що зберігати його святим». Але що означає зберігати його святим? Не що інше, як відводити його для святих слів, діл, життя. Бо сам по собі день не потребує ніякого освячення, бо сам по собі він був створений святим [від початку створення він був освячений своїм Творцем]. Але Бог бажає, щоб цей день був святим і для вас. Таким чином, він стає святим чи не святим через вас, залежно від того, святим чи не святим є те, що ви чините в цей день.

      Як чиниться це освячення? Воно чиниться не від того, що ми сидимо [згорнувши руки] за піччю і не робимо чорної [зовнішньої] роботи чи прикрашаємо себе вінками, гірляндами і вбираємося в найкращий одяг, але (як ми вже казали) від того, що ми займаємося Словом Божим і застосовуємо Його на практиці.

    І в дійсності ми, християни, повинні постійно дотримуватися такого святого дня, не займатися нічим, окрім святих діл, тобто щоденно ми повинні займатися Словом Божим, тримаючи Його в наших серцях і на наших вустах. Але …, оскільки у нас не завжди є вільний від роботи час, ми повинні присвячувати кілька годин на тиждень заради молоді чи, щонайменше, один день [на тиждень] заради цілого загалу, щоб займатися тільки цим, і особливо – Десятьма Заповідями, Символом віри і молитвою «Отче наш», скеровуючи таким чином все своє життя і буття відповідно до Слова Божого.

     Тому зауважте, що сила і влада цієї Заповіді полягає не у відпочинку, але у освяченні – так, щоб цьому дневі належали особливі святі вправи. Бо інші діла і заняття, по суті, не можуть бути названі святими вправами до того часу, доки людина не стане святою. Але тут повинне бути зробленим діло, через яке людина освячується, а це здійснюється [як ми вже чули] лише через Слово Боже.

Взято з: Лютер Мартін “Великий Катехізис” ФЛС 2005