Я — Господь, Бог твій. Нехай не буде тобі інших богів передо Мною!
Це означає: “Я повинен бути для тебе єдиним Богом [й лише Мені ти мусиш служити і поклонятися]”. До чого зобов’язують ці слова і як їх належить розуміти? Що означає “мати [якогось] бога?” Або Хто такий Бог?
Відповідь така — словом “бог” познчається те, від чого [від кого] ми очікуємо різного добра, і в чому [у кого] ми шукаємо сховища у всіх скорботах, так що вираз: “Мати Бога”— означає не що інше, як довіряти Йому і вірувати в Нього від [усього] серця. Як я вже неодноразово говорив, тільки впевненість і віра серця зводить як Бога, так і боввана.
Якщо ваша віра і ваше сповідання вірні, то і ваш Бог також правдивий. І, з іншого боку, якщо ваше сповідання невірне і помилкове, то ви не маєтеправдивого Бога. Бо віра і Бог існують [лише] разом. Отже, я стверджую, що те, чому ви віддаєте своє серце, і на що ви покладаєтесь, є, по суті, вашим богом.
Таким чином, наміром цієї Заповіді є вимога справжньої віри і сердечного сподівання на єдиного Бога, коли єдиною основою і підтримкою серця стає істинний Бог, і коли серце лине до Нього Одного…
…Таким чином, ви можете легко зроззуміти — чого і скільки вимагає ця Заповідь, а саме — щоб серце людини було цілковито віддане Богові, і щоб уся надія була покладена лише на Бога і ні на кого іншого. Бо ви можете легко зрозуміти, що “мати Бога” — не значить “схопитися” за Нього руками, покласти Його в торбу [як гроші] або замкнути Його в скриню [як срібний посуд].
Але охопити [збагнути] Його — означає схопитися за Нього і пригорнутися до Нтого всім своїм серцем.
Але прихилитися до Нього всім серцем — це не що інше, як цілковито Йому довіряти. З цієї причини Він бажає відвернути нас від усього, що існує поза Ним, і притягнути нас до Себе, тому що лише Він є вічним добром. Тобто Він ніби говорить: “Все, що ви раніше шукали у святих, і всі свої надії, котрі ви покладали на мамону чи ще на щось, покладіть тепер на Мене — очікуйте тепер усього цього від Мене, і вважайте Мене Тим, Хто допомагає вам і подостатоком проливає на вас різні блага”.
Саме в цьому полягає справжнє шанування Бога і поклоніння Йому, шанування і поклоніння Йому угодне і заповідане Ним під страхом покарання, вічного гніву — [воно полягає] в тому, щоб серце не знало іншрї втіхи, крім Нього, не сподівалося ні на що інше, окрім Нього і не витримувало розлуки з Ним, але прагнуло Його, зневажаючи все земне.
Взято з: “Великий Катехізис” Мартін Лютер Вид. ФЛС 2005.
Це означає: “Я повинен бути для тебе єдиним Богом [й лише Мені ти мусиш служити і поклонятися]”. До чого зобов’язують ці слова і як їх належить розуміти? Що означає “мати [якогось] бога?” Або Хто такий Бог?
Відповідь така — словом “бог” познчається те, від чого [від кого] ми очікуємо різного добра, і в чому [у кого] ми шукаємо сховища у всіх скорботах, так що вираз: “Мати Бога”— означає не що інше, як довіряти Йому і вірувати в Нього від [усього] серця. Як я вже неодноразово говорив, тільки впевненість і віра серця зводить як Бога, так і боввана.
Якщо ваша віра і ваше сповідання вірні, то і ваш Бог також правдивий. І, з іншого боку, якщо ваше сповідання невірне і помилкове, то ви не маєтеправдивого Бога. Бо віра і Бог існують [лише] разом. Отже, я стверджую, що те, чому ви віддаєте своє серце, і на що ви покладаєтесь, є, по суті, вашим богом.
Таким чином, наміром цієї Заповіді є вимога справжньої віри і сердечного сподівання на єдиного Бога, коли єдиною основою і підтримкою серця стає істинний Бог, і коли серце лине до Нього Одного…
…Таким чином, ви можете легко зроззуміти — чого і скільки вимагає ця Заповідь, а саме — щоб серце людини було цілковито віддане Богові, і щоб уся надія була покладена лише на Бога і ні на кого іншого. Бо ви можете легко зрозуміти, що “мати Бога” — не значить “схопитися” за Нього руками, покласти Його в торбу [як гроші] або замкнути Його в скриню [як срібний посуд].
Але охопити [збагнути] Його — означає схопитися за Нього і пригорнутися до Нтого всім своїм серцем.
Але прихилитися до Нього всім серцем — це не що інше, як цілковито Йому довіряти. З цієї причини Він бажає відвернути нас від усього, що існує поза Ним, і притягнути нас до Себе, тому що лише Він є вічним добром. Тобто Він ніби говорить: “Все, що ви раніше шукали у святих, і всі свої надії, котрі ви покладали на мамону чи ще на щось, покладіть тепер на Мене — очікуйте тепер усього цього від Мене, і вважайте Мене Тим, Хто допомагає вам і подостатоком проливає на вас різні блага”.
Саме в цьому полягає справжнє шанування Бога і поклоніння Йому, шанування і поклоніння Йому угодне і заповідане Ним під страхом покарання, вічного гніву — [воно полягає] в тому, щоб серце не знало іншрї втіхи, крім Нього, не сподівалося ні на що інше, окрім Нього і не витримувало розлуки з Ним, але прагнуло Його, зневажаючи все земне.
Взято з: “Великий Катехізис” Мартін Лютер Вид. ФЛС 2005.
Немає коментарів:
Дописати коментар