“І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.” (До филип 4:7)
Під фразою “мир Божий” слід розуміти не
спокій та блаженну безтурботність, в якій
перебуває Сам Бог, а мир та достаток, вдоволеність, які Він створює в
наших серцях. Цей стан названий “миром Божим” в тому сенсі, в якому вчення
Боже, яке ми чуємо, в яке ми віруємо та яке ми проголошуємо, названо “Словом
Божим”. Цей мир є дарунком Божим та названий “миром Божим” тому, що маючи його
[мир], ми перебуваємо в мирі з Богом, навіть якщо при цьому люди невдоволені
нами.
Мир Божий незбагненний, незрозумілий для
людини. Разом з тим, слід розуміти, що випробувати, відчути цей мир в своєму
серці – у владі людини. Мир Божий повинен відчуватися нами в серці та совісті.
Бо інакше як би мир Божий “береже” серця
наші “у Христі Ісусі”? Щоби розтлумачити різницю між миром Божим та миром, як
сприймає людський розум, скажемо наступне: ті, хто не знають як прибігати до
Бога в молитві, коли до них приходить скорбота та нещастя, коли їх оточують
неспокій та тривоги, починають шукати лише того миру, який осяжний для розуму,
миру, який природній розум може знайти [та збагнути]. Однак розум не може пізнати іншого миру,
окрім миру, що настає в результаті усунення скорботи. Це схоже на те, як
поранений бажає зцілитися. Натомість, ті, хто радіють в Бозі та знаходять в
Ньому свій мир, завжди задоволені. Вони терпеливо переносять скорботи, не
шукаючи того миру, який пропонує їм природній розум – усунення скорботи. Тверді
у вірі, вони очікують внутрішньої сили, яка походить з віри. Вони не запитують,
чи буде скорбота короткотривалою чи довготривалою, чи буде вона тимчасовою чи
вічною. Вони не турбуються про це, але довіряють своє життя Богові. Вони не
турбуються про те, коли, як, де та з чиєю допомогою прийде визволення від
скорботи. Натомість, Бог дарує їм благодать та забирає їх скорботи, виливаючи
на них благословення понад всіляких очікуваннь і навіть бажань.
Немає коментарів:
Дописати коментар